Створення умов для успішної адаптації учнів у ліцеї
Адаптація – процес пристосування до нових умов чи вимог середовища, результатом якої має бути пристосування, що є показником життєвої компетентності індивіда.Ознаками успішної адаптації психологи вважають:– задоволеність дитини процесом навчання; – легкість і успішність засвоєння програмного матеріалу; – достатня самостійність дитини при виконанні навчальних завдань, звернення за допомогою до дорослого лише після спроб виконати завдання самостійно; – задоволеність дитини міжособистісними відносинами з дорослими і однокласниками.
- Потреба адаптації учнів 10-х класів під час переходу із основної до старшої школи зумовлена зміною їхнього соціального оточення. Учням доводиться пристосовуватися до вимогнових учителів-«предметників», особливостей і умов навчання, нової системи цінностей і норм поведінки, що формується у зміненому колективі класу. Внутрішнє напруження, а також настороже несприймання учнями нововведень, можуть спричинити їхню дезадаптацію.
- Ознаками дезадаптації учнів 10-х класів є:
- недисциплінованість;
- неуважність;
- зниження рівня успішності;
- швидка втомлюваність;
- відсутність бажанняйти до школи;
- пригнічений настрій;
- замкненість, небажання контактувати з однокласниками.
- Ознаки успішної адаптаціїучнів 10-х класів такі:
- успішність у навчанні;
- налагодженістькомунікації з однокласниками та вчителями-«предметниками»;
- високий рівень мотивації до навчання;
- самоорганізація, зокремавміння правильно визначати час на розв’язання завдань;
- систематичне виконання домашніх завдань;
- активна участь у роботі органів учнівського самоврядування, у позакласних та позашкільних заходах;
- звернення по допомогу до вчителів (за потреби);
- позитивний настрій.
- Необхідно вибудовувати освітній процес так, щоб сприяти формуванню в учнів відповідального ставлення до профільного навчання як серйозного кроку до майбутнього основного виду діяльності.
Учасники освітнього процесу для оперативного вирішення питань, що стосуються збереження життя чи здоров’я, а також захисту прав та інтересів дитини можуть звертатися за номером телефону 1547 Урядової гарячої лінії з попередження домашнього насильства; телефонні номери Національної дитячої «гарячої» лінії 0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного); банер з гіперпосиланням на офіційний веб-сайт системи Безоплатної правової допомоги
Культура здорового харчування
Харчування дітей з дієтичними потребами
Навчаємо дітей здоровому харчуванню
Здорове харчування протягом життя
Батьківський контроль за харчуванням. Відповідальність батьків
Здорове харчування. Корисний календар
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ і КІБЕРБУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИБулінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям : жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б’ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.У ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони : той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.Кібербулінг – це один із різновидів булінгу (цькування), що передбачає жорстокі дії з метою дошкулити, нашкодити, принизити людину з використанням сучасних електронних технологій: Інтернету (електронної пошти, форумів, чатів, ICQ) та інших засобів електронної техніки – мобільних телефонів чи інших ґаджетів.Відмінності кібербулінгу від булінгу зумовлюються особливостями Інтернет-середовища: анонімністю, можливістю підмінити ідентичність, охоплювати велику аудиторію одночасно, (особливо дієво для поширення пліток), здатність тероризувати та тримати у напрузі жертву будь-де і будь-коли.Кібербулінг являється формою психологічного насильства.Типи кібербулінгу:
- перепалка (флеймінг) – обмін короткими гнівними та запальними репліками між учасниками з використанням комунікаційних технологій (як правило, на форумах та в чатах);
- нападки (домагання) – регулярні висловлювання образливого характеру на адресу жертви (багато СМС-повідомлень, постійні дзвінки), що перевантажують персональні канали комунікації;
- наклеп – поширення неправдивої, принизливої інформації;
- самозванство – використання особистих даних жертви (логіни, паролі до акаунтів в мережах, блогах) з метою здійснення від її імені негативної комунікації;
- публічне розголошення особистої інформації – поширення особистої інформації, наприклад шляхом публікування інтимних фотографій, фінансової інформації, роду діяльності з метою образи чи шантажу;
- ошуканство – виманювання конфіденційної особистої інформації для власних цілей або передачі іншим особам;
- відчуження (острокізм, ізоляція) – он-лайн відчуження в будь-яких типах середовищ, де використовується захист паролями, формується список небажаної пошти або список друзів;
- кіберпереслідування – приховане вистежування жерти для скоєння нападу, побиття, зґвалтування;
- хепіслепінг – реальні напади, які знімаються на відео для розміщення в Інтернеті, що можуть привести до летальних наслідків;
- онлайн-грумінг – побудова в мережі інтернет дорослим або групою дорослих осіб довірливих стосунків із дитиною (підлітком) із метою отримання її інтимних фото/відео та подальшим її шантажуванням про розповсюдження цих фото, наприклад для отримання грошей, більш інтимних зображень чи навіть примушування до особистих зустрічей.
Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину : зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮПерше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги. Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі кліше, як “хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе”, “дівчинка не повинна сама захищатись” та інші. Це тільки погіршить ситуацію.ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХМи вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з’ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що “всі так роблять”, або “він заслуговує на це”. Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як “хлопчики завжди будуть хлопчиками” або “глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства”.Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв’язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.Загрози і покарання не спрацюють . Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.Пам’ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Як боротися з булінгом і з кібербулінгом Ви можете дізнатись за такими посиланнями:https://osvita.diia.gov.ua/courses/cyberbullying/seria-1-so-take-kiberbulinghttps://www.facebook.com/watch/?v=422259478715475https://www.youtube.com/watch?v=2GQdfpdfvZA&feature=youtu.be
Рекомендації для батьків: Попередження насильства, жорстокості в сім’ї та безконфліктна дисциплінаШановні батьки!Виховання старших підлітків – це складний і відповідальний процес, який вимагає від вас не лише знань, а й величезного терпіння та любові. Продовжується перехідний вік – це період бурхливих гормональних змін, пошуку себе та свого місця у світі. Часто в цей період виникають конфлікти між батьками та дітьми. Мета цього звернення – допомогти вам побудувати довірчі стосунки зі своїми дітьми та запобігти виникненню насильства в сім’ї.Чому виникають конфлікти?
- Різні погляди на світ. Світ підлітків значно відрізняється від світу дорослих. Їхні цінності, інтереси та пріоритети можуть суттєво відрізнятися від ваших.
- Бажання самостійності. Підлітки прагнуть до самостійності, але часто не мають достатнього досвіду для прийняття відповідальних рішень.
- Емоційна нестабільність. Гормональні зміни можуть призводити до різких змін настрою, дратівливості та імпульсивних вчинків.
Як уникнути конфліктів та побудувати довірчі стосунки?
- Діалог, а не монолог. Спілкуйтеся зі своїми дітьми як з рівними, вислуховуйте їхню точку зору, навіть якщо вона відрізняється від вашої.
- Повага до особистих кордонів. Кожна людина має право на особистий простір. Не вторгайтесь в нього без дозволу.
- Підтримка та розуміння. Покажіть своїй дитині, що ви її любите і підтримуєте в будь-якій ситуації.
- Спільне проведення часу. Займайтесь разом цікавими справами, це допоможе вам краще пізнати один одного та зміцнити сімейні зв’язки.
- Приклад для наслідування. Діти наслідують поведінку дорослих. Якщо ви хочете, щоб ваша дитина була ввічливою і доброзичливою, будьте такими самі.
Безконфліктна дисципліна: секрети виховання
- Пояснюйте причини своїх вимог. Дитина повинна розуміти, чому вона повинна виконувати певні правила.
- Установіть чіткі правила і дотримуйтесь їх. Правила мають бути зрозумілими і досить жорсткими.
- Наслідки мають бути логічними. Наприклад, якщо дитина не виконала домашнє завдання, логічним наслідком буде обмеження доступу до комп’ютера.
- Хваліть за успіхи. Позитивне підкріплення – це один з найефективніших способів виховання.
- Давайте дитині можливість виправити помилки. Не бійтеся помилятися, головне – вчитися на своїх помилках і допомагати дитині робити те саме.